Вінчестер

  Накопичувач на жорстких магнітних дисках, жорсткий диск, хард, HDD або вінчестер, (англ. Hard Magnetic Disk Drive, HMDD) – Енергонезалежне, перезаписувані комп'ютерне запам'ятовуючий пристрій. Є основним накопичувачем даних практично у всіх сучасних комп'ютерах. На відміну від «гнучкого" диска (дискети), інформація в НЖМД записується на жорсткі (алюмінієві або скляні) пластини, покриті шаром феромагнітного матеріалу, найчастіше двоокиси хрому. Читаючі головки у робочому режимі не торкаються поверхні пластин завдяки прошарку набігаючого потоку повітря, утворюваного у поверхні при швидкому обертанні. Відстань між головкою і диском складає декілька нанометрів (у сучасних дисках 5-10 нм), а відсутність механічного контакту забезпечує довгий термін служби жорсткого диска. За відсутності обертання дисків, головки знаходяться у шпінделя в безпечній зоні, де виключений їх контакт з поверхнею дисків.

Назва «вінчестер» жорсткий диск одержав завдяки фірмі IBM, яка в 1973 році випустила жорсткий диск моделі 3340, що вперше об'єднав в одному нероз'ємному корпусі пластини диска і читаючі головки. При його розробці інженери використовували коротку внутрішню назву "30-30", що означало два модулі (у максимальній компоновці) по 30 Мб кожен. Кеннет Хотон, керівник проекту, по співзвучності з позначенням популярного мисливської рушниці "Winchester 30-30" запропонував назвати цей диск "вінчестером".

У Європі і США назва "вінчестер" вийшла з вживання в 1990-х роках, в російському ж комп'ютерному сленгу назва "вінчестер" збереглася, скоротившись до слова "вінт".