Асе́мблер (англ. assembeler) — загальноприйнята назва транслятора з автокоду. Асемблер переводить початкову програму, написану на автокоді, в переміщувану програму на мові машиній. Оскільки асемблер здійснює трансляція на мову завантажувача, при завантаженні програми необхідне налаштування умовних адрес, тобто адрес, значення яких залежать від розташування даної програми в пам'яті ЦВМ і від її зв'язків з іншими незалежно трансльованими програмами.

У простому випадку асемблер переводить одне речення початкової програми в один об'єкт (команду,констінту) модуля завантаження (т. з. трансляція «один в один»). При цьому взаємне розташування об'єктів в модулі завантаження і, зрештою, в пам'яті машини визначається порядком пропозицій в початковій програмі на автокоді і повністю залежить від програміста. Асемблер виконує і допоміжні функції, такі, як підготовка до друку документів необхідної форми, реєстрація зв'язків даної програми з іншими програмами і т. д. Для цієї мети в автокодах передбачаються команди асемблера, які не породжують об'єктів в робочій програмі і призначені тільки для вказівки допоміжних дій асемблера.

Трансляція зазвичай вимагає двох переглядів початкової програми: при першому перегляді здійснюється розподіл памяті і надання значень символічним іменам; при другому — формується робоча програма у вигляді модуля завантаження. В процесі трансляції асемблер проводить повний синтаксичний контроль початкової програми (див. синтаксичний аналіз команд), забезпечуючи при цьому достатньо точну діагностику помилок за місцем і характером.

Розширення можливостей автокодів досягається за рахунок використання макрокоманд, що будуються за правилами, близькими до правил написання команд автокоду, але що описують складніші функції, для реалізації яких потрібна група звичайних команд. В цьому випадку перед трансляцією проводиться заміна макрокоманд макророзширеннями — послідовностями команд на базовій мові відповідно до макроозначень. У останніх задається прототип макрокоманди із структурою списку параметрів і процедура генерування макророзширення. Транслятор, що виконує функції макрогенератора і асемблера, називається макроасемблер. При трансляції з мов високого рівня асемблер нерідко використовується для виконання завершальної фази трансляції.

Асемблер (assembler) — система програмування, яка включає мову асемблера та транслятор з цієї мови. Є мовою програмування низького рівня. Чим нижчий рівень мови програмування, тим ближча специфіка роботи програми до самого процесора, для якого вона й була написана. Вважається, що мови низького рівня складніші й потребують більш вузької спеціалізації програміста, оскільки програма написана на асемблері для одного типу процесорів виявиться не завжди придатною для роботи з іншими процесорами. З іншого боку програми написані на асемблері компактні та швидкі, що теж є немаловажливим.

Ремонт блоків живлення

Купить перезаправляемые картриджи
joomla

Сучасний комп'ютер досить енергоємний пристрій. Напругу до всіх комплектуючіх розподіляє окремий пристрій - блок живлення (БЖ). Він видає три основних і дві додаткових напруги. Від якості роботи БЖ багато в чому залежить якість і надійність роботи всього комп'ютера. Вихід з ладу БЖ може спровокувати поломку значно більш дорогих вузлів комп'ютера - материнської плати, жорсткого диску (вінчестера), і тому подібних. Блоки живлення випускаються різної складності та потужності, тому діапазон цін при ремонті блоку живлення досить великий.
Спробуємо провести первинну діагностику несправного БП для приблизно визначення можливої вартості ремонту. Комп'ютер періодично перезавантажується. Це можливо при несправності деяких інших вузлів комп'ютера (наприклад материнської плати), може бути наслідком некоректної роботи встановленого програмного забезпечення або проявом діяльності вірусів, проте в більшості випадків такі симптоми означають вихід з ладу блоку живлення. В основному при даній несправності потрібний ремонт фільтрів блоку випрямляча БЖ (конденсатори, індуктивності), що є середнім класом ремонту. Подальша діагностика і відповідно ремонт можливі тільки після розбирання блоку живлення.

Типовые неисправности блоков питания ПК:

Тип неисправности	Возможная причина	Способ устранения
Не светится индикатор питания компьютера, не вращается вентилятор	Перегорел предохранитель	Заменить предохранитель
После замены предохранитель при включении питания вновь перегорает	Вышли из строя элементы входных цепей БП	Проверить входные цепи БП
Предохранитель цел, но блок питания не работает	Неисправны МКТ или схема управления	Проверить исправность МЕСТ и схемы управления
Отсутствуют выходные напряжения, вентилятор не работает	Пробита микросхема ШИМ-генератора типа TL497, TDA4601 (отечественный аналог 1033ЕУ1) или ТОА4605	Заменить микросхему
Отсутствуют выходные напряжения, вентилятор не работает	Пробит конденсатор в схеме управления М1СГ, неисправен датчик обратной связи	Заменить конденсатор, проверить датчики обратной связи
Не запускается преобразователь частоты	Пробит импульсный трансформатор или образовались короткозамкнутые витки	Заменить или отремонтировать трансформатор
Не включается ПК, хотя напряжение на БП есть	Отсутствует сигнал «Power good»	Проверить микросхему, вырабатывающую сигнал «Power good»
БП работает одну-две секунды и отключается	Срабатывает защита от перегрузки.	Проверить цепь нагрузки
Не одного из выходных напряжений	Неисправность вторичных цепей одной из обмоток трансформатора	Отремонтировать вторичные цепи
Выходные напряжения ±5 и ±12 В есть, но имеют высокий уровень пульсаций	Неисправность в фильтрующих и стабилизирующих цепях	Отремонтировать фильтры и стабилизаторы

В блоке питания имеется несколько подстроечных резисторов, имеющих следующие назначение:

• регулятор ШИМ (амплитуда выходных напряжений блока);

• уровень срабатывания защиты;

• регуляторы напряжения линейных стабилизаторов.

 Таблиця переходів і логічне рівняння D-тригера 

Тригером типу D називається синхронний запам'ятовуючий елемент з двома стійкими станами і одним інформаційним D-входом. Закон функціонування D-тригера описується логічним рівнянням: Qt+1 = CtDt. Це рівняння показує, що після перемикання стан D-тригера повторює значення сигналу на D- вході в тактові моменти часу. Тому в літературі D-тригери часто називають тригерами затримки (від Delay – затримка). Схему D-тригера можна побудувати на основі синхронного RS-тригера, якщо сигнал по входу S одночасно подавати через інвертор на вхід R (рис.15, а). Схеми D-тригера будують також на основі самостійного логічного рівняння. Перетворимо рівняння (2.5) замінивши сигнал S на D і сигнал R на D :

Схема D-тригера на елементах НЕ І з логічними зв'язками згідно з рівнянням (3.11) показана на рис.15, б. D-тригер “слідкує” за зміною сигналу на D-вході під час дії синхросигналу С і зберігає ту інформацію, яка була в момент його закінчення. RS-тригери такої властивості не мають і тому вони менше завадостійкі порівняно з D-тригерами.

Для затримки інформації в D-тригері на довільне число тактів використовується дозволяючий V-вхід, як показано штриховою лінією на рис.3.15, б. Якщо V = 1, то DV-тригер функціонує як звичайний тригер затримки; якщо V = 0, то робота схеми за входами блокується і DV-тригер зберігає попередню інформацію. Схема двоступеневого однотактного DV-тригера на елементах НЕ І із забороняючими зв'язками між ступенями показана на рис.16.

                                             D-тригер з динамічним керуванням
В усіх синхронних тригерах із статичним керуванням (за рівнем) можливе фальшиве перемикання у випадку зміни сигналів на інформаційних входах під час дії синхросигналу С. Наприклад, якщо в D-тригері інформаційний сигнал змінює своє значення від одиниці до нуля до закінчення сигналу “С”, то тригер може знову переключатися з одиничного в нульовий стан. Тому для надійної роботи D-тригера потрібний певний інтервал часу між фронтом синхроімпульсу С і спадом сигналу на D-вході (параметр tвідн). У тригерах з динамічним керуванням записуванням інформації синхроімпульс С активний лише на короткому інтервалі часу в області фронту чи спаду. Тому D-тригери з динамічним керуванням мають високу завадостійкість. На практиці широке розповсюдження отримали D- тригери з прямим динамічним керуванням за схемою “трьох тригерів”. Схема такого D-тригера з прямим динамічним керуванням показана на рис.3.17, а, а його умовне графічне зображення – на рис.3.17, б. Тут зберігання інформації здійснює основний вихідний синхронний RS-тригер (елементи D5 і D6) з інверсним керуванням, а приймання тактового і інформаційного сигналів і задання динамічного режиму роботи забезпечують два вихідних комутуючих тригери (елементи D1, D2, D3, D4). Елемент D4 подає інверсне значення вхідного сигналу D на входи елементів D1 і D3 (рис.17, в). Елемент D1 повторює значення сигналу D.

При С = D = 1 вмикається елемент D2 і встановлює основний тригер за входом S1 в стан “1”; одночасно блокується робота елемента D3, в зв'язку з чим схема уже не реагує на зміну вхідного сигналу. При С = 1, D = 0 вмикається елемент D3 і встановлює основний тригер в стан “0”; одночасно відбувається приймання нової інформації елементом D4. При С = 0 забезпечується режим зберігання записаної інформації. Час перемикання тригера за С-входом tп.т=3tр. Після закінчення сигналів на D- і С-входах починається етап відновлення, який характеризується переходом комутуючих тригерів у початковий стан за час 3tр. Максимальна частота перемикання D-тригера з динамічним керуванням визначається сумарним часом затримок fmax = 1/(6tр). 

Рассмотрим по ближе модель ViewApple PLT-9916B. (Стоимость около 45$)

Технические характеристики:
Форм-фактор — Middle Tower
Посадочные места под 5,25-дюймовые приводы — 4 внешние (1 занят планкой с USB и аудио выходами)
Посадочные места под 3,5-дюймовые приводы — 1 внешних + 5 внутренних
Толщина металла — 0,8 мм
Дополнительные вентиляторы — 1 посадочное место на задней стенке (80x80 мм) и 1 посадочное место на передней панели
Светодиодные индикаторы — питания/активности жесткого диска
Слоты под карты расширения на задней панели — 7 
Крепление боковых панелей — 2 винта

Перед нами обычная бюджетная модель которая отличается только необычным лаковым покрытием передней панели, что само по себе назвать плюсом трудно, ведь следы от любых загрязнений на такой поверхности будут отчетливо видны.

В целом дизайн корпуса приятно удивил своей простотой и четкостью линий.
Снятие-установка боковых стенок не составило большого труда, не смотря на тонковатый металл. 

Внутри корпуса все в норме: закругленные края шасси сводят к минимуму возможность пораниться при установке внутренних элементов; жестко закрепленная вертикальная стенка для установки 5,25 и 3,5 дюймовых приводов, создающая дополнительное ребро жесткости корпуса; универсальность крепления системных плат.

Внутреннее пространство корпуса слегка сжато, что приводит к перекрыванию материнской платы, форм фактора ATX, 3,5 дюймовыми жесткими дисками (на многих материнских платах в этой части находятся разъемы SATA).
Еще один сюрприз поджидает нас при установке системной платы с разъемом JAUD (аудио выходы на переднюю панель), находящимся ближе к задней стенке корпуса: проводов просто не хватает. (Проблема решается поиском альтернативных путей для этих самых проводов)

Блок питания: 400Вт (заявлено 20А по линии +12В), 12 см вентилятор (не часто встретишь бюджетную модель с таким охлаждением), 20+4-пиновый разъем для питания системной платы, 4-пиновый разъем для питания системной платы , 6-пиновый PCI-E для питания видеокарт, 1 разъем SATA, 3 разъема MOLEX, 1 – FDD.

Выводы:
Не смотря на некоторые существенные недоработки, покупатель получает хороший корпус за разумные деньги, который можно использовать как для офисного так и для начального домашне-игрового системника.

POST-карта (іноді назівають POST-тестером або POST-платою) - плата Розширення, что має власний цифровий індикатор для Виведення на него кодів ініціалізації сістемної плати. За останнім Виведення кодом можна візначіті, в Якій з компонентів сістемної плати є несправність. ЦІ коди залежався від виробника BIOS сістемної плати. У разі відсутності помилок и нормального проходження POST-POST-тесту карта виводу на свой індикатор код успішного завершення тесту (для більшості системних плат це код FF).

POST-тестер может буті Виконання в багатьох варіантах. Например, ПОШТОВА ІНДЕКС Dual Майо-дисплей індикатор з двох сторон, тому немає спожи у вітяганні карти для зчітування информации з індікатора. Такоже на всех ПІСЛЯ тестерах Встановлені світлодіоді, что свідчать про наявність напруг +5 +3,3 +12, -12, іноді Виробники додаються інші Індикатори. ПІСЛЯ тестери ма ють Різні з'єднувачі для під'єднання до сістемної шини (PCI, ISA, MiniPCI (ноутбуки) и даже LPT (для системних плат, Які передаються POST-сигнал на порт LPT).

Для Виведення POST-сигналу зазвічай Використовують порт 80h, но могут буті й інші порти, найчастіше 81h (до речі, деякі тестери ма ють функцію задання порту)
Процедура ініціалізації POST супроводжується виведенням зображення на монітор:

После прохождения POST видим:

В процесі виконання POST генерує так званий POST код, який записується в спеціальний діагностичний регістр.

І далі управління переходить до завантажувачу операційки.

Власне, сигнали спікера є кодами помилок при виконанні POST, якщо POST виконується без помилок, ми чуємо один короткий сигнал.

Переходимо до сабжу.

POST карти.

POST карта - це плата, Розширення найчастіше Зустрічаються карти PCI формату:

Так же есть карты формата miniPCI (для ноутбуков):

І зустрічаються карти для LPT (вимагають додаткового живлення по USB):

POST-карта

POST-карта (іноді називають POST-тестером або POST-платою) — плата розширення, що має власний цифровий індикатор для виведення на нього кодів ініціалізації системної плати. За останнім виведеним кодом можна визначити, в якій з компонентів системної плати є несправність. Ці коди залежать від виробника BIOS системної плати. У разі відсутності помилок і нормального проходження POST-тесту POST-карта виводить на свій індикатор код успішного завершення тесту (для більшості системних плат це код FF).

POST-тестер може бути виконаний в багатьох варіантах. Наприклад, POST Code Dual має дисплей-індикатор з двох сторін, тому немає потреби у витяганні карти для зчитування інформації з індикатора. Також на всіх POST-тестерах встановлені світлодіоди, що свідчать про наявність напруг +5 +3,3 +12, −12, іноді виробники додають інші індикатори. POST-тестери мають різні з'єднувачі для під'єднання до системної шини (PCI, ISA, miniPCI (ноутбуки) і навіть LPT (для системних плат, які передають POST-сигнал на порт LPT).

Для виведення POST-сигналу зазвичай використовують порт 80h, але можуть бути й інші порти, найчастіше 81h (до речі, деякі тестери мають функцію задання порту).

POST карты не первое 

используются для диагностики «железных» неисправностей компьютеров и материнских плат всевозможных форм-факторов. На данный момент этих карт создано очень много, практически для всех возможных ситуаций. Статья рассказывает о том, что такое POST карты и для чего их используют, как они работают, какие бывают и чем друг от друга отличаются.

Основная задача любой POST карты – это считать и отобразить текущий POST код. Считать его можно несколькими способами: по шинам ISA, PCI, LPC или через LPT порт. Есть и другие, более экзотические варианты (о них чуть позже). Кроме, собственно, отображения кода, хорошие POST карты имеют дополнительные диагностические возможности (индикаторы, режимы тестирования, встречаются даже со встроенным видеоадаптером).

ISA

Первыми POST картами были карты для шины ISA, существовавшей с 1981 по 199х годы. Используется она даже сейчас (хоть и весьма редко), в основном в промышленном и военном секторе – там, где осталось оборудование для этой шины. Продаются и POST карты для нее, как в отдельном исполнении (только ISA), так и комбайны ISA + PCI.

LPT

Существуют POST карты для LPT порта – довольно простой и удобный способ диагностики для любого компьютера или ноутбука, имеющего этот самый LPT порт. Из-за технических особенностей, они не имеют возможностей, присущих картам для PCI, но это компенсируется простотой и доступностью. Требуют питание по USB (для этого и наличие порта на плате).PCI

Следующей массовой компьютерной шиной стала PCI. Сейчас это самая распространенная шина для настольных компьютеров. Естественно, для нее есть и POST карты всех возможных форм, размеров и функций. Самую простейшую, с обычным сегментным индикатором, можно купить за 2-3 бакса на любом Ebay, Ali и им подобным.

PCI-E

Служивший нам верой и правдой много лет PCI, постепенно вытесняет более современная PCI-Express. Немалое количество современных материнских плат вообще не имеют слота PCI (хотя и могут иметь саму шину). Могу вас обрадовать – POST карты для PCI-E существуют. Например, американская компания Ultra-X предлагает такую (цены у них обычно дикие, но тут ни цен, ни даже информации), в интернет можно встретить фото инженерных PCI-E карточек от Gigabyte (по всей видимости, только для внутреннего использования).USB

Одним из самых перспективных способов диагностики на сегодняшний день является USB. И главная тому причина – повсеместная распространенность этого интерфейса. Как мы уже выяснили, отсутствие того или иного разъема на материнской плате может стать преткновением для диагностики. И эту проблему как раз решает USB – парочку портов имеют буквально все компьютеры и ноутбуки, выпущенные за последние 15 лет.

Для такой диагностики необходимо наличие в системе USB Debug Port – это своего рода расширение USB, позволяющее передавать диагностическую информацию. В USB 3.0 реализация Debug Port получилась сподручней (подробней о Debug Port можно прочитать по ссылке). Кроме передачи POST кодов, Debug Port позволяет производить полноценную отладку кода BIOS и UEFI.

Было даже выпущено несколько устройств разными компаниями. NET20DC от Ajays (компания почти тут же обанкротилась, так как поставщики отказались поставлять им компоненты для сборки девайса). Insyde H₂O DDT от Insyde Software (выпущен, вроде, в 2008 году, но информация об этом девайсе канула в лету даже на официальном сайте). Оба этих устройства скорее отладчики, хотя и имеют возможность захвата POST кодов.

Наиболее продвинутым и полноценным средством диагностики является AMIDebug Rx от AMI: позволяет выводить POST коды с описанием, полноценно работает с UEFI, ведет лог процесса POST, можно подключать к ПК для настройки и считывания кодов, имеет функции отладчика. Самое интересно – выпущено это чудо еще в 2009 году! Понятное дело, что предназначен девайс для родного AMIBIOS, работает ли он с другими BIOS – мне неизвестно.

Положення про технічне обслуговування і супровід комп'ютерного обладнання

1. Дане Положення регулює порядок організації процедури технічного обслуговування комп’ютерного обладнання, визначає призначення і завдання структури мережі технічного супроводу, порядок організації, планування, проведення, оформлення та забезпечення Послуг, що надаються відділом інформаційно-аналітичного забезпечення (надалі - ІАЗ). 

2. Метою надання послуг з технічного обслуговування обладнання є забезпечення безперебійної роботи обладнання відповідно до вимог нормативно-технічної та експлуатаційної документації на конкретний тип обладнання, запобігання відмов у роботі і передчасного зносу устаткування.

1. Загальні положення

1.1 Технічне обслуговування та супровід устаткування здійснюється відділом ІАЗ, який є ремонтною базою університету. 

1.2. Технічне обслуговування та супровід устаткування виконується зі встановленою періодичністю через рівні інтервали часу з метою запобігання відмов у роботі техніки і передчасного її зносу. 

1.3. Здача устаткування на технічне обслуговування відбувається виключно у відділі ІАЗ особою, що уповноважена керівником відповідного підрозділу. Даний процес фіксується у журналі ремонту та технічного обслуговування устаткування за підписом осіб, котрі приймають та здають устаткування, а також у комп’ютерній базі даних. 

1.4. Прийом обладнання для обслуговування проводиться після проведення його інвентаризації, що фіксується у відповідній базі даних. 

1.5. Проведення послуг з технічного супроводу здійснюється на основі заявок та затверджених річних планів технічного обслуговування. 

1.6. Періодичність проведення послуг технічного обслуговування і супроводу по спеціальним видам обладнання (мультимедійна техніка, звукопідсилювальна апаратура, телевізійна техніка) узгоджується з керівником відповідного структурного підрозділу університету. 

1.7. У процесі прийому техніки на обслуговування проводиться паспортизація всього обладнання та пломбування системних блоків комп’ютерів. 

Після обслуговування техніки та при зміні її конфігурації в технічний паспорт вносяться відповідні зміни. Паспорти ведуться в електронному та паперовому вигляді. 

2. Регламент надання послуг з технічного обслуговування і супроводу обладнання 

2.1. Надання послуг з технічного обслуговування обладнання забезпечується в наступному режимі: 

Робочі дні: з 9.00 до 17 .00 за київським часом. 

У зв’язку з виробничою необхідністю режим надання Послуг може бути продовжений за письмовою заявкою уповноваженого представника. 

Проведення планових і регламентних робіт проводиться виключно за графіком, погодженим та затвердженим ректоратом університету. 

2.2. Під технічним обслуговуванням комп’ютерного устаткування в рамках цього документу розуміється наступне: Обслуговування персонального комп’ютеру: 

• видалення пилу і бруду з устаткування, змащування рухомих вузлів; 

• чистка приводу CD-ROM за допомогою чистячого CD-диска; 

• заміна термопасти охолоджуючого пристрою процесора та батарейки BIOS. У разі необхідності: 

• діагностика комп’ютерного устаткування та його комплектуючих (оперативної пам’яті, вінчестера, процесора тощо); 

• оновлення антивірусних програм і антивірусних баз, перевірка на віруси. Перевірка і конфігурація системних налаштувань обладнання включає в себе: 

• перевірка пристроїв, що входять до складу системного блоку, на відповідність паспортним та інвентаризаційним даним; 

• перевірка і конфігурація налаштувань монітора, відеоадаптера, 

• оптимізація параметрів встановленої операційної системи (відключення додаткових служб додатків, установка DirectX тощо); 

• рекомендації з модернізації (збільшення об’єму оперативної пам’яті, збільшення дискового простору, заміна процесора тощо). 

3. Планування послуг з технічного обслуговування і супроводу обладнання

3.1. Розрахунковою базою для планування обсягів послуг з технічного обслуговування і супроводу техніки є наступні дані: 

• перелік обладнання (з необхідною наявністю паспортних даних та зазначенням терміну експлуатації), що знаходиться на технічному супроводі; 

• листи-заявки про прийняття обладнання на технічне обслуговування та супровід; 

• структура ремонтних циклів і періодичність проведення технічних заходів. 

3.2. Детальне планування послуг з технічного обслуговування і супроводу здійснюється протягом семи робочих днів з дня введення в дію даного Положення.

 3.3. На підставі зазначених даних складається річний план-графік технічного обслуговування і супроводу на поточний рік із зазначенням конкретного виконавця (інженера-системотехніка) 3.4. При розробці річних планів рекомендується виходити з рівномірного розподілу по місяцях всіх послуг, з періодичного технічного обслуговування і супроводу техніки і проводити їх у період мінімального навантаження.

Періодичність та час, необхідні для технічного обслуговування і супроводу обладнання, а також розрахунок чисельності інженерів виконуються відповідно до цього Положення. 

Робоча станція: що це таке з точки зору комп’ютерних систем?

Визначення цього терміна можна почати з віддалених понять, адже він зустрічається не тільки в комп’ютерному світі. Наприклад, ті ж синтезатори з вбудованими секвенсорами і засобами обробки звуку теж називаються робочими станціями (workstation). Взяти хоча б той же KORG Trinity.

Але якщо визначати цей термін у загальному сенсі, робоча станція – це, якщо хочете, персональне автоматизоване робоче місце (АРМ), як його називали ще за часів СРСР. З точки зору IT-технологій під цим терміном розуміється програмно-апаратний комплекс, призначений для вирішення якихось конкретних завдань. Грубо кажучи, це персональний комп’ютер із встановленою операційною системою, набором програм і, якщо потрібно, з підключеними периферійними пристроями (сканер, принтер тощо). Однак у будь-якому випадку робочою станцією називають тільки комп’ютерні термінали, підключені до локальної мережі.

 Види робочих станцій

Якщо взяти до уваги те, що комп’ютер і є робоча станція, характеристика його дуже сильно відрізняється від терміналу, званого сервером.

Самі ж робочі станції, які ще називають клієнтами або клієнтськими машинами, здатні функціонувати як в мережевому, так і в локальному режимі. Якщо власних коштів локального комп’ютера для вирішення задач достатньо, користувач і використовує, працюючи виключно на своїй машині. Якщо ж потрібно той же вихід в інтернет, обмін даними або щось в цьому роді, клієнтський термінал звертається безпосередньо до сервера.

Як вже говорилося вище, на локальному терміналі можуть бути встановлені всі програмні компоненти, проте нерідко можна зустріти і мережеві робочі станції називаються бездисковими (у них просто відсутня вінчестер). Мережева операційна система на кожен комп’ютер завантажується з центрального сервера, а на нього, у свою чергу, зберігається вся інформація. Іноді операційна система може завантажуватися з оптичного диска (якщо є дисковод) або з USB-носія. У деяких випадках такі ж пристрої з певним типом програмного забезпечення можуть використовуватися в якості сервера.

Конфігурація у таких комп’ютерів мінімальна: спрощена материнська плата, мережева карта, монітор і клавіатура, не рахуючи периферійних пристроїв. До речі, саме такі типи станцій здебільшого застосовуються в банківських установах, оскільки в цьому випадку забезпечується найвищий рівень захисту і безпеки.

Користувач такого терміналу ні змінити налаштування системи, ні встановити додаткове програмне забезпечення просто не може (права обмежені адміном). Та й інформація теж перебуває в цілості, адже у фізичному плані на локальному комп’ютері вона не присутня. Таким чином, мережева бездискова робоча станція – це свого роду тільки засіб перегляду і редагування загальнодоступних даних, в якій поміняти щось абсолютно неможливо.

Відмінність робочих станцій від серверів

Тепер найголовніше. Звичайна робоча станція служить тільки для забезпечення робочого процесу та взаємодії між нею самою, її оператором і доступом до локальних або інших ресурсів шляхом формування запиту (звернення) до сервера, до якого вона підключається.

Сервер являє собою або апаратно-програмний комплекс, або просто програмний (у разі його віртуального варіанти), який приймає, обробляє та видає відповіді на запити локальних клієнтських машин, безпосередньо з ним пов’язаних.

Програмне забезпечення серверів і робочих станцій

В програмному комплексі можна знайти чимало відмінностей. В найпростішому випадку можна подивитися на операційну систему. На сервері в обов’язковому порядку встановлюється мережна ОС, але коли створюється віртуальний сервер на базі одного комп’ютерного терміналу, це може і не знадобитися.

На робочих станціях присутній мінімальний набір програм, необхідний для виконання певного кола завдань, але на сервері їх може бути набагато більше. Зокрема, це може бути пов’язано з адмініструванням та обслуговуванням мереж. Такі інструменти на клієнтських машинах просто не потрібні. Крім того, на локальних комп’ютерах може і не бути операційної системи, як у випадку з бездисковими терміналами, але може встановлюватися ОС, відмінна від тієї, що є на сервері, або будь-якому іншому комп’ютері, що входить в мережу.

Наприклад, в якості серверної виступає Windows Server 2012, а на клієнтських машинах використовуються Windows 7, 10, XP в різних варіаціях або навіть Mac OS X і Linux. Це аж ніяк не означає, що між локальними комп’ютерами не буде взаємодії. Воно здійснюється за рахунок застосування універсальних мережевих протоколів. Так що не так важливо, яка саме ОС встановлена на кожному конкретному комп’ютері (і чи є вона взагалі).

           Будова польових транзисторів
Польовий транзистор – напівпровідниковий прилад, у якому струм створюють основні носії під дією повздовжнього електричного поля. Керування величиною струму здійснюється поперечним електричним полем, яке створюється напругою, що прикладена до керуючого електрода (затвору). Цей прилад має високий коефіцієнт підсилення і високий вхідний опір.

Найпростіший польовий транзистор становить тонку пластинку напівпровідникового матеріалу з одним p‑n переходом у центральній частині та з невипрямляючими контактами по краях (Рис. 7.1). Дія цього приладу грунтується на залежності товщини p‑n переходу від прикладеної до нього напруги. Оскільки p‑n перехід (запірний шар) майже цілком позбавлений рухомих носіїв заряду, його провідність практично рівна нулеві. Таким чином, у пластинці напівпровідника утвориться струмопровідний канал, перетин якого залежить від товщини p‑n переходу (запірного шару). Якщо увімкнути джерело живлення , як показано на Рис. 7.1, то через пластинку напівпровідника між невипрямляючими контактами потече струм. Напівпровідникова область, від якої починають рух основні носії, називається витоком, а область, до якого вони рухаються через канал, — стоком.

Напівпровідникова область, що використовується для управління величиною струму, який протікає через канал, називається затвором. До кожної з областей приєднуються виводи, що носять відповідні назви (витоку, стоку і затвора). Величина струму в каналі (при  і ) залежить від опору пластинки між стоком і витоком, тобто від ефективної площі поперечного перерізу каналу.

Джерело  створює негативну напругу на затворі, що спричиняє збільшення товщини p‑n переходу та зменшення перетину каналу.

Зі зменшенням перетину каналу збільшується опір між витоком і стоком та знижується величина струму . Зменшення напруги на затворі викликає зменшення опору каналу і зростання струму . Отже, струм, що протікає через канал, можна модулювати сигналами, позитивними відносно затвора.

Оскільки p‑n перехід затвора увімкнений у зворотньому напрямку, вхідний опір приладу дуже великий.

Негативна напруга, яка прикладена до затвора (відносно витоку), може викликати таке розширення p‑n переходу, при якому струмопровідний канал виявиться перекритим. Ця напруга називається граничною (або напругою відсічки).

До p‑n переходу затвора прикладена не тільки напруга , але і напруга, яка виділяється на розподіленому опорі каналу і створена струмом, який протікає від витоку до стоку. Тому ширина p‑n переходу в стоку збільшиться, а ефективний перетин каналу відповідно зменшиться (Рис. 7.1).

Прилади даного типу називаються польовими (канальними) транзисторами з керуючим p‑n переходом. Робота цих транзисторів базується на модуляції ефективного перетину каналу, що здійснюється зміною товщини запірного шару зворотно зміщеного p‑n переходу.

В даний час широке поширення одержали польові транзистори з ізольованим затвором, так звані МДН‑транзистори (метал — діелектрик— напівпровідник) або МОН‑транзистори (метал — окисел — напівпровідник).

В транзисторах з ізольованим затвором модуляція провідності каналу здійснюється за допомогою металевого електрода, відділеного від каналу тонким шаром діелектрика.

Конструкція такого приладу схематично наведена на Рис. 7.2. Основою приладу служить пластинка (підкладка) зі слаболегованого кремнію з p‑провідністю. Стік і витік володіють n‑провідністю. Між ними проходить вузька слаболегована смужка кремнію з n‑провідністю (канал). Затвор виконується у виді металевої пластинки, яка ізольована від каналу шаром діелектрика.

Канал може збіднюватися або збагачуватися рухомими носіями заряду (електронами) шляхом прикладання до затвора негативної або позитивної напруги (відносно витоку). При негативній напрузі на затворі електрони провідності, “виштовхуються” з області каналу в об’єм напівпровідника підкладки. При подачі на затвор позитивної напруги відбувається “втягування” електронів провідності з підкладки в канал. Отже, зміна напруги на затворі викликає зміну провідності каналу (і, відповідно, струму, який протікає через цей канал).

При протіканні струму через канал потенціал стоку підвищується. Це викликає збіднення основними носіями (електронами) області каналу, розташованої поблизу стоку, що рівносильно звуженню ефективного перетину каналу транзистора з керуючим p‑n переходом.

У такий спосіб на відміну від польового транзистора з керуючим p‑n переходом транзистор з ізольованим затвором може працювати з нульовим, негативним або позитивним зміщенням. Іншою важливою перевагою польових транзисторів з ізольованим затвором є дуже високий вхідний опір, обумовлений опором ізолюючого прошарку між затвором і каналом.

Розглянутий польовий транзистор з ізольованим затвором, у якому канал між стоком і витоком отриманий технологічним шляхом, називається МДН‑транзистором із вбудованим каналом.

Рис. 7.2. Структура польового                                                     Рис. 7.3. Структура польового МДН-      

     МДН-транзистора                                                                      транзистора з індукованим каналом

 із вбудованим каналом                       

Різновидом польових транзисторів з ізольованим затвором є прилади, у яких відсутня керована провідність між областями стоку і витоку при напрузі між затвором і витоком, рівній нулеві. Це МДН‑транзистори з індукованим каналом (Рис. 7.3).

Підкладка транзистора з індукованим каналом — це високоомний, слаболегований кремній з n‑провідністю, а стік і витік — сильнолеговані області з p‑ провідністю. Металевий затвор відділений від кристала тонким шаром ізолятора. Поки на затвор не подана негативна напруга відносно витоку, вихідний струм при  близький до нуля. Дійсно, незалежно від полярності прикладеної між стоком і витоком напруги один з p‑n переходів (витік — підкладка або підкладка — стік) виявиться закритим і вихідний струм буде визначатися зворотним струмом закритого переходу та струмом витоку. При подачі на затвор негативної напруги відносно витоку поверхневий шар напівпровідника, що лежить під затвором, виявиться збагаченим дірками, тобто поверхневий тонкий шар напівпровідника змінить свою провідність з електронної на діркову. В результаті р‑області стоку і витоку замкнуться тонким каналом напівпровідника такого ж типу провідності. Чим більшою буде прикладена негативна напруга між затвором і витоком, тим сильніше буде збагачений канал дірками і тим вищою буде провідність каналу.

ри подачі на затвор позитивної напруги напівпровідник біля ізолюючого шару буде збагачений електронами і провідного каналу між витоком і стоком не утвориться.

  Будова

На малюнку праворуч схематично зображена будова одного з типів польового транзистора: метал-оксидного (MOSFET), або МОН (метал-оксид-напівпровідник). Усі транзистори такого типу мають витік, стік та канал, яким відповідають емітер, колектор та база. Струм в транзисторі протікає через канал, що утворено легованою областю напівпровідника, розташованою між підкладкою і затвором. До каналу під'єднані два електроди — витік, що є джерелом носії заряду й стік, до якого носії заряду стікаються. Контакти між витоком та стоком і каналом робляться омічними. Для цього приконтактні області сильно легують. Ці області позначені на рисунку n⁺.

Під шириною транзистора розуміють розміри транзистора у напрямку, перпендикулярному до перерізу зображеному на діаграмі (тобто, в/від екрану). Типова ширина набагато більша за довжину каналу. Довжина каналу 1 мкм обмежує значення верхньої частоти до 5 ГГц, 0.2 мкм — до приблизно 30 ГГц.

Застосування польових транзисторів

  Польови́й транзи́стор, FET (англ. Field-effect transistor) — напівпровідниковий пристрій, переважно із трьома виводами, в якому сила струму, що протікає між двома електродами (витоком і стоком) регулюється напругою, прикладеною до третього електрода 

  Вперше ідея використання ефекту поля (електричного) для модуляції провідності на поверхні напівпровідника була запропонована Лілієнфельдом в середині 20-х років. В другій половині 30-х років Вільям Шоклі спробував її реалізувати на поверхні германію, керівний електрод розділявся за допомогою слюдяної пластинки. Хоч ефект поля і підтвердився експериментально, проте до практичної реалізації справа так і не дійшла. І тільки в 1960 році, коли була розроблена технологія пасивації кремнію (Девон Канг та Мартін Аталла), з'явились перші МДН-транзистори. Модель роботи МДН-транзистора була вперше запропонована Са Чін-Танг.

   На малюнку  схематично зображена будова одного з типів польового транзистора: метал-оксидного (MOSFET), або МОН (метал-оксид-напівпровідник). Усі транзистори такого типу мають витік, стік та канал, яким відповідають емітер, колектор та база. Струм в транзисторі протікає через канал, що утворено легованою областю напівпровідника, розташованою між підкладкою і затвором. До каналу під'єднані два електроди — витік, що є джерелом носіїв заряду й стік, до якого носії заряду стікаються. Контакти між витоком та стоком і каналом робляться омічними. Для цього приконтактні області сильно легують. Ці області позначені на рисунку n⁺.

Під шириною транзистора розуміють розміри транзистора у напрямку, перпендикулярному до перерізу зображеному на діаграмі (тобто, в/від екрану). Типова ширина набагато більша за довжину каналу. Довжина каналу 1 мкм обмежує значення верхньої частоти до 5 ГГц, 0.2 мкм — до приблизно 30 ГГц.

Застосування :

     Із розробкою технології інтегральних схем польові транзистори майже витіснили біполярні транзистори з більшості галузей електроніки.^{[Джерело?]} Понад 100 млн транзисторів у процесорі комп'ютера є польовими транзисторами. Вони використовуються також у мікросхемах, які входять до складу більшості радіоелектронних приладів: мобільних телефонів, телевізорів, пральних машин, холодильників тощо.

Стрімко розвиваються галузі застосування потужних польових транзисторів. У силовій електроніці потужні польові транзистори успішно замінюють і витісняють потужні біполярні транзистори. В підсилювачах потужності звукових частот класу Hi-Fi і Hi-End потужні польові транзистори успішно замінюють потужні електронні лампи, оскільки мають малі нелінійні і динамічні спотворення.